З цього року під впливом багатьох факторів, таких як послідовне агресивне підвищення процентних ставок Федеральним резервом, криза в Україні та високі міжнародні ціни на сировину, курси місцевих валют основних економік Латинської Америки впали, витрати на імпорт зросли та імпортована інфляція стає все більш серйозною. З цією метою Бразилія, Аргентина, Чилі, Мексика та інші країни нещодавно вжили заходів щодо підвищення процентних ставок у відповідь.
Спостерігачі зазначають, що ініціативи головних центральних банків Латинської Америки щодо підвищення процентних ставок мали обмежений вплив на послаблення інфляції. Цього року та в наступні роки Латинська Америка зіткнеться з такими викликами, як посилення інфляційного тиску та зменшення інвестицій або повернення до низьких рівнів зростання.
Дані Національного інституту статистики та перепису населення Аргентини показують, що рівень інфляції в Аргентині досяг 7,4% у липні, що є найвищим показником з квітня 2002 року. З січня цього року кумулятивний рівень інфляції в Аргентині досяг 46,2%.
Дані Національного інституту статистики та географії Мексики показали, що річний рівень інфляції в Мексиці досяг 8,15% у липні, що є найвищим показником з 2000 року. Останні цифри інфляції, оприлюднені латиноамериканськими економіками, такими як Чилі, Колумбія, Бразилія та Перу, також навряд чи є оптимістичними.
Наприкінці серпня Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського басейну (ECLAC) опублікувала звіт, у якому зазначено, що середній рівень інфляції в регіоні LAC досяг 8,4% у червні цього року, що майже вдвічі перевищує середній рівень інфляції в регіоні з 2005-2019. Є побоювання, що в Латинській Америці може спостерігатися найгірша інфляція з часів «втраченого десятиліття» 1980-х років.
Агресивне підвищення процентних ставок ФРС викликає занепокоєння в економіках Латинської Америки. Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років фінансова глобалізація прискорилася, міжнародні ринки капіталу були наповнені «нафтодоларами», а зовнішній борг латиноамериканських країн зріс. Коли США розпочали цикл підвищення процентних ставок для боротьби з інфляцією, процентні ставки зросли, що призвело до того, що країни Латинської Америки впали в боргову кризу, яку вони не могли собі дозволити. 1980-ті роки стали відомі як «втрачене десятиліття» Латинської Америки.
Щоб впоратися з девальвацією місцевої валюти, скоротити відтік капіталу та зменшити боргові ризики, Бразилія, Аргентина, Чилі, Мексика та інші країни нещодавно підвищили процентні ставки слідом за Федеральним резервом або навіть перед ним, більшість з яких коригування процентної ставки, найбільший діапазон у Бразилії. З березня минулого року центральний банк Бразилії підвищував процентні ставки 12 разів поспіль, поступово підвищуючи базову процентну ставку до 13,75%.
11 серпня центральний банк Аргентини підвищив базову процентну ставку на 9,5 відсоткових пунктів до 69,5%, що свідчить про більш жорстку позицію аргентинського уряду щодо інфляції. Того ж дня центральний банк Мексики підвищив базову процентну ставку на 0,75 процентного пункту до 8,5 відсотка.
Економісти зазначають, що нинішній виток інфляції – це переважно імпортована інфляція, і що підвищення процентних ставок не досягне кореня проблеми. Підвищення процентної ставки також збільшує вартість інвестицій і гальмує економічний динамізм.
Карлос Акіно, директор Центру азіатських досліджень Національного університету Сан-Маркос у Перу, заявив, що постійне підвищення процентних ставок ФРС зробило економічну ситуацію в Перу «ще гіршою». Фінансова політика Сполучених Штатів традиційно базується лише на власних економічних інтересах, «переносячи» конфлікти через фінансову гегемонію та змушуючи інші країни платити високу ціну.
Наприкінці серпня ECLAC підвищила свій прогноз економічного зростання регіону до 2,7%, порівняно з 2,1% і 1,8%, прогнозованими в січні та квітні цього року, але значно нижче темпів економічного зростання регіону в 6,5% минулого року. Тимчасовий виконавчий секретар ECLAC Маріо Сімолі заявив, що регіону необхідно краще координувати макроекономічну політику для підтримки економічного зростання, збільшення інвестицій, зменшення бідності та нерівності та контролю над інфляцією.
Змінити ринок і мову
